Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

ПЕРШИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ КНЕУ

Понеділок, 26.08.2019

Комісія з питань підвищення якості освіти.


  • ініціює заходи, направлені на підвищення якості освіти в університеті та запровадження новітніх освітніх технологій;

  • бере участь в реалізації програми інноваційного розвитку університету;

  • рекомендує запровадження додаткових начальних курсів та програм для різнобічного розвитку студентів;

  • розробляє та спільно зі студентським науковим товариством організовує заходи направлення на посилення студентської науки.

У контексті поняття.
Якість освіти - затребуваність отриманих знань у конкретних умовах їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя. Якість знань визначається їх фундаментальністю, глибиною та затребуваністю в роботі після закінчення навчання.

Освіта є найважливішою сферою соціального життя. Саме освіта формує інтелектуальний, культурний, духовний стан суспільства. Зміст освіти та її спрямованість відображають освітні програми та стандарти. Підхід до розуміння якості освіти можна представити у вигляді наступної послідовності:
· Носій знань
· Передача знань
· Одержувач знань
· Сприйнятливість методик передачі знань
· Фундаментальність знань
· Затребуваність отриманих знань
· Отримання нових знань


Якість освіти визначається насамперед якістю носія знань (учителів, професорсько-викладацького складу), який передає ці знання за допомогою різних методик тим, хто навчається. Залежно від фундаментальності отриманих знань, ті, хто навчаються, можуть:
· витримати конкурсні іспити при вступі на навчання;
· пройти конкурсний відбір при улаштуванні на роботу;
· більш успішно освоювати навчальні дисципліни, які базуються на знаннях базових дисциплін, вивчених на попередніх стадіях освітнього процесу.
Науково-технічний прогрес приводить до появи нових засобів і предметів праці, нових виробничих та інформаційних технологій. Тому потрібна безперервна освіта з метою одержання нових знань та їх застосування у професійній діяльності. У сучасних умовах реальною необхідністю є безперервна освіта.

Система менеджменту якості в освіті будується на наступних принципах:
· розуміння та виконання вимог до освіти з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу й міжнародних стандартів;
· орієнтація на споживача, жорстка конкуренція на ринку праці вимагає мобільності та динамічності системи менеджменту;
· постійне вдосконалювання освітнього процесу з урахуванням результатів моніторингу.

Життєдіяльність освітніх структур складається із трьох взаємозалежних процесів:

1. одержання ресурсів;
2. використання ресурсів для досягнення цілей організації;
3. передача результатів діяльності у зовнішнє середовище.

При реалізації процесного підходу до системи менеджменту якості в освіті необхідно враховувати схему взаємодії різних органів влади, інтереси яких лежать у галузі освіти. Досягнення теорії та практики менеджменту якості з повною підставою можуть застосовуватися при створенні системи менеджменту якості в освітніх структурах.

Для системи менеджменту якості застосовні наступні принципи:
· орієнтація на споживача;
· урахування ситуації на ринку освітніх послуг;
· урахування ситуації на ринку праці;
· лідерство керівника;
· залучення професорсько-викладацького складу та співробітників;
· процесний підхід до менеджменту;
· системний підхід до менеджменту;
· обґрунтоване ухвалення управлінських рішень;
· постійне поліпшення діяльності навчальної установи.

Показники якості освіти

Виходячи з підходу до розуміння якості освіти, можна виділити наступні блоки показників якості.

1. Якість викладацького складу.
2. Стан матеріально-технічної бази навчального закладу.
3. Мотивація викладацького складу.
4. Якість навчальних програм.
5. Якість студентів.
6. Якість інфраструктури.
7. Якість знань.
8. Інноваційна активність керівництва.
9. Впровадження процесних інновацій.
10. Затребуваність випускників.
11. Конкурентоспроможність випускників на ринку праці.
12. Досягнення випускників.

Зупинимося на змісті перерахованих блоків показників.

Ключовою фігурою в освітньому процесі є викладач. Тому політика забезпечення якості починається з формування викладацького корпусу.

Виникає питання, як же визначити якість викладача. Питання це є ключовим, відповідь на нього визначатиме зміст освіти, якості навчальних програм, методику навчання, конкурентоспроможність випускників на ринку праці та інші складові якості освіти. При цьому викладач не тільки передає знання, але й формує особистість того, кого навчає, його світогляд і духовність. Тому якість викладача - поняття комплексне, яке включає в себе:
· рівень компетентності - знання та досвід у певній галузі науки і практики;
· потребу та здатність займатися викладацькою діяльністю;
· спостережливість - здатність помічати істотні, характерні риси учнів;
· здатність установлювати контакти із зовнішнім і внутрішнім середовищем;
· популярність;
· науково-дослідну активність;
· наявність наукової школи.

У відкритій освіті, однією з особливостей якої є дистантність, тобто наявність відстані між тим, хто навчається, і навчальним закладом, завдання викладача змінюються. Він займається координацією навчального процесу, консультує, керує навчальними проектами, удосконалює навчальний курс, підвищує свою кваліфікацію. Освітній процес стає високотехнологічним, у ньому використовуються досягнення інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Характерно, що кожна зі складових поняття «якість викладача» може бути деталізована і, як правило, не підлягає кількісній оцінці. Наприклад, рівень компетентності визначається базовою освітою, наступною самоосвітою, наявністю вченого ступеня та звання; стажем педагогічної роботи; досвідом практичної роботи у конкретній області. Матеріально-технічна база вузу характеризується наявністю та вартістю основних засобів, які забезпечують освітній процес, провадження наукових досліджень і розробок (будівлі, машини й устаткування, бібліотека тощо).

Безумовно, якість освіти залежить від мотивації персоналу. У викладачів повинен бути відповідний соціальний статус, який забезпечить привабливість викладацької роботи.

Якість навчальних програм виявляється не тільки у відповідності до освітніх стандартів в області тієї або іншої навчальної дисципліни, але й у наявності інноваційної складової.

У центрі освітнього процесу стоїть споживач знань – той, хто навчається. Саме для нього/неї читаються лекції, пишуться підручники, розробляються нові освітні технології. Тому правомірно говорити про якість того, хто навчається, хто є тим матеріалом, який повинен бути перетворений на кінцевий результат освітнього процесу. Якість того, хто навчається, можна охарактеризувати за допомогою наступних показників:
· знання, отримані раніше з профільних для того, хто навчається, навчальних дисциплін;
· знання комп'ютера;
· володіння іноземною мовою;
· бажання вчитися;
· інтелект;
· духовність;
· обдарованість;
· пам'ять;
· дисциплінованість;
· наполегливість;
· працездатність;
· спостережливість;
· планування кар'єри.

Якість знань визначається їх фундаментальністю, глибиною та затребуваністю в роботі після закінчення навчання. У відкритій освіті організацією моніторингу за кар'єрою випускників можуть займатися керівники регіональних центрів, для чого доцільно створювати бази даних про випускників. Оскільки більшість показників якості освіти не можуть мати кількісної характеристики, одержання зведених показників якості з блоків показників і узагальнюючих оцінок можливе за допомогою кваліметрії.

Висновки
· Якість освіти можна розглядати як багатомірне поняття. До розкриття цього поняття доцільно підійти з позицій процесного підходу, який прийнятий при розробці системи менеджменту якості з метою підвищення задоволеності споживачів шляхом виконання їхніх вимог.
· Якість освіти - затребуваність отриманих знань у конкретних умовах і місцях їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя.
· Процесний підхід означає безперервність управління, послідовність і взаємозв'язок окремих освітніх процесів у рамках їхньої системи, а також їх комбінацію та взаємодію.
· Система менеджменту якості є інтегрованою, орієнтованою на сучасні інформаційні технології, використання досягнень теорії та практики менеджменту. Її успішність може бути оцінена із застосуванням якісних і кількісних показників.

Автор: Світлана Ільєнкова
Джерело: http://www.ubo.ru